Психіатр, психолог, психотерапевт — до кого звернутися?

Термінологія може збивати з пантелику. Пояснюємо різницю між фахівцями у сфері психічного здоров’я та підказуємо, коли варто звернутися до кожного з них.

У сфері психічного здоров’я працює кілька груп фахівців, компетенції яких часто плутають між собою. Психіатр, клінічний психолог і психотерапевт можуть працювати з пацієнтами, які звертаються з подібними труднощами, але їхня роль не є однаковою. Розуміння цих відмінностей допомагає обрати правильний діагностичний і терапевтичний шлях, особливо коли симптоми стосуються настрою, тривоги, концентрації, сну, стосунків, перевантаження стресом або труднощів у повсякденному функціонуванні.

Психіатр

Психіатр — це лікар зі спеціалізацією в психіатрії. Це означає, що він може оцінювати психічний стан пацієнта в медичному контексті, діагностувати психічні розлади, призначати необхідні обстеження, виписувати ліки та проводити фармакотерапію. Консультація психіатра є особливо важливою при підозрі на депресію, тривожні розлади, ADHD, біполярний афективний розлад, психоз, розлади сну, виражені соматичні симптоми з можливим психічним підґрунтям або тоді, коли симптоми суттєво ускладнюють роботу, навчання, стосунки та повсякденне функціонування. Психіатр також може рекомендувати психотерапію або психологічну діагностику як елемент подальшого лікування.

Психолог і клінічний психолог

Психолог — це фахівець, який здобув вищу психологічну освіту. Він може проводити консультації, надавати психологічну підтримку та здійснювати психологічну діагностику. Клінічний психолог — це психолог, який додатково пройшов спеціалізацію з клінічної психології та займається насамперед діагностикою й допомогою людям із психічними розладами, а також захворюваннями, що впливають на психічне функціонування.

Клінічний психолог є фахівцем у галузі психології. Він займається оцінкою психічного, емоційного та когнітивного функціонування пацієнта. Може проводити психологічну діагностику, виконувати психологічні та нейропсихологічні тести, оцінювати, зокрема, увагу, пам’ять, виконавчі функції, вираженість симптомів, а також спосіб функціонування пацієнта в різних сферах життя. Клінічний психолог не є лікарем і не призначає ліків. Його роль є особливо важливою тоді, коли потрібна поглиблена психологічна оцінка, наприклад у діагностиці ADHD у дорослих, когнітивних труднощів, розладів настрою, тривожних розладів або наслідків неврологічних захворювань.

Психотерапевт

Психотерапевт проводить психотерапію, тобто структуровану форму лікування, що ґрунтується на регулярних зустрічах і роботі над певними психічними труднощами. Психотерапевтом може бути психолог, лікар або особа з іншою вищою освітою, яка завершила або проходить спеціалізоване психотерапевтичне навчання. Психотерапія може бути корисною, зокрема, при тривожних і депресивних розладах, труднощах у стосунках, розладах харчової поведінки, реакціях на стрес, травматичному досвіді та хронічних емоційних проблемах. Психотерапевт не призначає ліків, якщо лише він одночасно не є лікарем, який має відповідні повноваження.

Психотерапію можна проводити в різних напрямах, наприклад когнітивно-поведінковому, психодинамічному чи системному. Вони відрізняються способом роботи та тривалістю терапії, але спільним є те, що вони ґрунтуються на регулярних сесіях і терапевтичних стосунках. Варто запитати терапевта про його освіту, напрям, у якому він працює, а також про те, чи перебуває він під супервізією.

До кого звернутися спочатку?

До психіатра варто звернутися насамперед тоді, коли симптоми виражені, тривають багато тижнів, помітно ускладнюють роботу чи навчання, коли з’являються порушення сну або апетиту, думки про небажання жити або коли попередня психотерапія не дає покращення. Консультація психолога або психотерапевта буває добрим першим кроком при труднощах у стосунках, життєвій кризі, переживанні втрати чи хронічному стресі, якщо симптоми не дуже виражені.

Коли проблема стосується концентрації, пам’яті або підозри на ADHD, часто потрібні як консультація психіатра, так і психологічна діагностика. Вибір першого спеціаліста не є остаточним рішенням — кожен із них за потреби спрямує пацієнта далі.

Як проходить перший візит до психіатра?

Перша консультація психіатра — це насамперед розмова. Лікар запитує про теперішні симптоми, їх початок і вираженість, сон, апетит, перенесені захворювання, ліки, які ви приймаєте, і вживання психоактивних речовин, а також про життєву та сімейну ситуацію. На цій підставі він попередньо оцінює проблему, пропонує подальшу тактику — наприклад, лікування, психотерапію чи психологічну діагностику — і призначає дату контрольного візиту. Візит не передбачає жодних обстежень, яких варто було б боятися.

Чи потрібне направлення до психіатра?

Ні. До психіатра можна звернутися без направлення — як приватно, так і в межах Національного фонду здоров’я (NFZ). Без направлення можна також записатися на консультацію до психолога або психотерапевта в приватному закладі.

Коли потрібна термінова допомога?

Якщо з’являються суїцидальні думки, намір заподіяти собі шкоду або інші симптоми, що потребують негайної допомоги, не слід чекати на плановий візит. У ситуації загрози життю потрібно зателефонувати за номером екстреної допомоги 112 або звернутися до приймального відділення психіатричної лікарні чи до відділення невідкладної допомоги (SOR). Цілодобову підтримку надає також Центр підтримки для дорослих у психічній кризі (Centrum Wsparcia dla Osób Dorosłych w Kryzysie Psychicznym): 800 70 2222.

Співпраця спеціалістів

У багатьох ситуаціях найкращі результати дає співпраця кількох спеціалістів. Наприклад, психіатр може проводити фармакологічне лікування, клінічний психолог — виконати поглиблену діагностику, а психотерапевт — допомогти пацієнту в довготривалій роботі над симптомами, поведінковими схемами та регуляцією емоцій. Не кожному пацієнту одночасно потрібні всі ці форми допомоги, тому вибір шляху має залежати від типу симптомів, їхньої вираженості, тривалості та впливу на повсякденне життя. У ProfessMed пацієнт може скористатися консультаціями спеціалістів із психічного здоров’я та підібрати подальше ведення відповідно до своєї клінічної проблеми.